Документалка про ЄвроМайдан

Друзі-ЖЖшники. Я намагаюсь створити англомовне відео-документалку про Майдан. За кордоном у людей досить фрагментарне баченння ситуації і багато хто спантеличней - що там і до чого. Ось стрьомний перший чорновик тексту (так що ігноруйте граматику). Соромно його показувати таким сирим, але якщо отримати критику від інших то процес піде набагато швидше і до того ж погляд зі сторони - це завжди добре. Якщо є будь-які ідеї (довжина, логіка звязку в тексті, аргументація, деталі, схема викладу і дт) як його покращити, будь ласка кажіть:)  Якщо хочете долучитись з допомогою в інших сферах, це було б класно. Я думаю розкласти текст "по поличках" - до чого матеріал вже зібрано, чого не вистачає і треба пошукати. Дякую усім в будь-якому разі)

Collapse )

"Три історії Галичини"

Фільм "Три історії Галичини" (Three Stories of Galicia) буде показано в Кінопалаці (вул. Інститутська 1) у вівторок, 15 листопада, о 19.00. Дуже раджу на нього сходити. Це погляд на другу світову та її наслідки через призму людський доль. Учасники тих подій самі розповідають про своє минуле. Фільм про біль, гіркоту, людяність, любов і надію. Кінопокази також відбудуться в Харкові, Львові, Чернівцях і Одесі протягом наступного тижня.



"A Jewish man whose family chose to save the life of its worst enemy. A Ukrainian woman who endured the theft of her children to save her country. A Polish priest who risked everything to end the sectarian hatred that tore at his parish. They all came from a land where the Second World War never ended and where children grow up with the burden of fighting the battles of their grandparents. The land was called Galicia. The people who lived there were Jews, Ukrainians and Poles. When the Second World War erupted, Galicia was caught in the ruthless struggle between Hitler’s Third Reich and Stalin’s Red Army. In their quest to rule the world, those two empires made use of the ethnic jealousies between Ukrainians, Jews and Poles, and fueled some of modern history’s worst ethnic conflicts. But in the midst of evil, where trust had lost its meaning and human life had no value, there were those who were willing to risk what little they had left to do what was right instead of what was easy.
In the epic settings of the events that changed the course of modern history, THREE STORIES OF GALICIA reveals the intimate stories of three courageous individuals who took it upon themselves to preserve the dignity of the human spirit."

З табуретом до океану

Ну от і завершилась остання експедиція з табуретом до океану. Із усіх табуретів до Вогняної землі дійшов лише один, найменший табурет 3-річної учасниці проекту.
Якщо хтось не в курсі, кілька команд несли їхні табурети з України, Росії, Білорусії та (здається) Литви через Північну і Південну Америки до найпівденнішої точки америки щоб там залишити їх на березі як символи волі. пересувались хто-як. Деякі частини шляху на машинах, інколи - літаками та кораблями, але переважно - автостопом. Проект тривав 380 днів. На початку кожен з учасників української команди мав лише по тридцять три бакси в кишені.

Я зустріла їх в Торонто на початку експедиції. Прийшла подивитися фільм. Ледь втрапила на останній з трьох показ і не пожалкувала. Бо після фільму я підійшла порозмовляти з хлопцями і фраза "а поїхали з нами" змінила моє життя. То було в суботу, а у вівторок я вже вирішила що я таки їду. Звільнилась з роботи, виписалась з курсу в універі, покинула англійські заняття і взялась за табурет... :) Через непорозуміння, які виникли в Канаді в одного учасника, подорожувати через цю країну відмовились всі крім одного чувака - Колюні. От і ми з ним проавтостопили від сходу канади до заходу. Загалом можу з гордістю вписати 6тис кілометрів в свій автостопний досвід. Через певні умови існування моєї візи, я не могла виїхати за межі країни, і тому моя участь тривала всього три тижні, але я таки донесла табурет до "свого океану" у Ванкувері.

Collapse )

Це були чудові три тижні мого життя. Шалений вир емоцій і калейдоскоп краєвидів, який коштував мені близько 30 доларів (не враховуючи їжу). Ви все ще думаєте, що не можете подорожувати через брак грошей? Чи через те, що вас тримає ваша робота чи навчання? Не дуріть себе, бо це ваше життя, і воно - в ваших руках! Мої враження резонують з тим, що написала Вайда, ще одна учасниця проекту.

Оце нейморівне п"янке відчуття волі... Відкриття себе для світу, звільнення від стереотипів. Надзвичайне розширення світогляду. Адреналін від того, що живеш на повну. Розуміння, що всі ці споживацькі матеріальні цінності - це не запорука щастя. Усвідомлення, що у світі живе стільки прекрасних, щирих, щедрих, відкритих людей.... Трохи прикро, що я не понесла табурет на Вогняну землю. Але є час каміння розкидати, а є час його збирати. Інакше я би не вчилась зараз на магістратурі і не займалась би наукою, шукаючи лікування від інсульту в Університеті Калгарі. Але ще прийде час знову каміння розкидати. У найближчих планах решта Канади, Мексика, Європа і може навіть Австралія. Межі і кордони існували лише у моїй свідомості, і вони зникли в той момент, коли я переступила поріг своєї квартири з рюкзаком на плечах!

ПС: окремим постом чекайте фотографії. статті на інфопорні з перекладом на українську тут(1) і тут(2). :)

Послівське:)

піпли!
сьогодні я буду (сподіваюсь що встигну) на зустрічі з послом Канади в Україні. так от. може з вас хто розумастий, придумає що ж можна було б такого в нього запитати або запропонувати, раз вже така можливість випала. я не знаю як то воно насправді там відбувається - чи посли щось вирішують і роблять самостійно, чи вони просто є трансляторами поглядів людей при владі.. але..
чекаю ідей потягом наступних 5 годин!

Оказії

 ідеш собі ввечері додому, вже кілька десятків метрів лишилося. і тут - бац! вискакує заєць і перебігає тобі дорогу!
пс: а в нас минулого тижня вже сніг йшов...
заєць не сьогоднішній. цього я сфоткала кілька місяців тому в парку

"Скільки ж ранків я проспав?..."

хто рано встає, тому Бог дає. а що трапляється з тими, хто взагалі не спить?
сьогодні не змогла заснути - забагато думала. о 5 ранку вичерпала своє терпіння і пішла фоткати світанок..
не поспішаючи їду вєліком в парку, мене обганяє хлоп на своїх двох (біжучи), та ше й з сумкою. думаю - от мабуть скажений фотограф боїться пропустити світанок. доїхала до берега озера, знайшла гарну місцину на камінні. тільки но вмощуюсь, помічаю, що і він тут, метрів за 10 від мене вже зайняв стратегічну позицію:)

інші фото тут

ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ

via polar_bird 

gorba4evska пише:
8 квітня 2009 року на мого тата був вчинений збройний напад людиною (також групою осіб, яку він замовив для цього), якій тато допомагав взяти кредит в банку, позичав йому гроші з власних банківських карток, після чого він з трьома зламаними ребрами, численними гематомами, а також черепно-мозковою травмою від ударів молотка майже не міг ходити перші 2-3 тижні, перебував удома декілька місяців, притому що він один у нашій сім'ї працює. Передати страшні тортури, яким він підлягав, неможливо. Його били молотком по голові, його саджали в багажник автомобіля, розганялися щосили і спеціально врізалися в споруди, його били руками і ногами...Тобто, щоби не віддавати заборговані гроші, які тато вірно чекав і не наполягав, той покидьок вирішив здерти ці ж гроші з самого тата нелюдським болем. (Як пізніше було з'ясовано, він багатьом людям не віддав позичені кошти)
[...]
Наразі у нас заборгованість банку в 45 тис. (ті гроші, які по своїй доброті тато позичав тому уроду), зламана психіка і цілковите відчуття того, що виходу немає. Час від часу нападає страх, бо лишень, може, півроку тому ВОНИ припинили дзвонити і погрожувати. [...]
Я хочу, щоби моя сім'я жила в спокої, щоби нарешті головною була справедливість, щоби я знала, що той, хто покалічив фізично і морально мого тата, мене, мою сестричку і мою маму морально - відповів за скоєне.
Я прошу усіх, хто це прочитає, якщо ви або ваші знайомі мають можливість висвітлити цю історію у себе на персональних сторінках, в пресі чи по телебаченню, допоможіть. Повірте, неможливо отак жити, час від часу це спливає в думках, у снах, бо сидить у підсвідомості і розчаровуєшся у всьому і у всіх. Я не знаю іншого виходу, його немає. Мене виховали так, що Добро перемагає, що є справедливість, тому прошу, якщо можете і не боїтеся, посприяйте.

подробиці справи
http://gorba4evska.livejournal.com/56353.html
http://gorba4evska.livejournal.com/56964.html