а я найбільший сайко-фрік:) бо о четвертій ночі я єдина серед усіх моїх знайомих сижу собі в неті.....
бо хто ше зірветься серед ночі з ліжка, щоб повідтискатися на кулаках (насправді, ..хотілось збити їх до червоного.. солодкий пекучий біль... ха! нещасний "цукро(боле)замінник")
хто ше буде одну і ту ж пісню слухати пів години.. і знов серед ночі...
продаю.. нє... віддаю свій мозок в хороші руки. бо він мене дістав! генерує сотні дум за хвилину... і все думає над тим, що просто неможливо вирішити...
ну НЕМАЄ виходу! немає. принаймні зараз... нє.. воно вперлось, шукає. успіху!
час найкращий лікар
досвід найкращий вчитель
а мудрість - найбільше щастя...
ШО? знов некроз у серці?
я вам скажу шо тре з некрозом робити.
відрізати і викидати. інакше почнеться вторинна альтерація сусідніх клітин...
але якшо так різати, то скоро його не лишиться.. серця не лишиться.
ше лишилось? О_о
будинок без фундаменту не побудуєш. .. ну, може побудуєш, але він щонайменшого вітру він розвалиться.
то нащо крити дах, коли немає стін???
то нащо вставляти скло, коли немає віконних рам???
НАЩО??????
нащо поспішати? не розуміти? мовчати? потім ображатися? потім надумувати. сумувати?
нащо? нащо ідеалізувати? чому б не пізнати крок за кроком.. ні, тре створювати образи.. образи перетворювати в ідеали. а потім свою ж пику товтки в уламки цього ж ідеалу.. і мрій.
нащо казати солодкі слова?? мені не треба слова. мені погляд треба. він більш правдивий...
правди хочу.. бо тону уже в брехні...
навіть не те що правди... я вже згодна на все.. хоч на цукор, хоч на перець, хоч на полин......
просто справжню картинку. ту, що зараз Є!
ту що Є, а не ту, яку я можу ПРИПУСТИТИ...
-не мовчи- НЕ МОВЧИ!!! не мовчи...
ХОЧУ щирої розмови
нащо боятись щирості? треба боятись брехні. треба боятись лестощів. а щирість.. вона є самометою і самозброєю.
засовую руки в цемент.. а то не цемент.. і пісок крізь пальці.... дві хвилини, і у мене в долонях НІЧОГІСІНЬО не лишилось... ПуСтО.
а.. а може.. може взагалі не треба. кому це треба? і нашо? нашо ше когось мучити. мені ж усе одно лишилось жити ще один рік і чотири місяці. А ДАЛІ????
ХУХ...накричалась мовчки.. витиснула.
далі цитую Петрика П"яточкіна: "А тепер я засну"...
ПЕСЕ: лише одне слово крутиться на думці -FAREWELL-
та дивним чином щось не дає йому вкоренитися...